За перше півріччя 2026 року в Польщі зареєстровано 180 заяв про злочини на ґрунті ненависті проти громадян України. Це означає стрімкий ріст: на понад 30% порівняно з попередніми періодами.
Видання Rzeczpospolita розбиралося, що стоїть за цими цифрами: вплив політиків, російська дезінформація чи реальна зміна настроїв у суспільстві.
Нещодавно польське суспільство сколихнув інцидент у місті Бельсько-Бяла, де поляк обматюкав двох 11-річних українських дівчаток. Чоловіка затримали, йому висунули звинувачення в публічній образі на національному ґрунті, за що загрожує до 3 років позбавлення волі.
Цей випадок став приводом для гострої політичної дискусії. Очільник МВС Марцін Кєрвінський прямо звинуватив у підбурюванні радикальних політиків, заявивши:
“Качинський, Браун чи Чарнек роблять багато, щоб коричнева хвиля розлилася по Польщі… Для всіх, хто закохався в ненависть, маю повідомлення: поліція завжди реагуватиме рішуче. Нульова толерантність!”
Міністерка освіти Барбара Новацька також зазначила, що праві політики “починають збирати похмурі плоди свого цькування біженців”. Натомість у партії ПіС (Право і Справедливість) провину за жорстокість у суспільстві поклали на чинну владу.
За даними Головного управління поліції, динаміка агресії очевидна:
-
У 2024 році українці подали 267 заяв про злочини з ненависті.
-
У 2025 році показник становив 275 заяв.
-
За перше півріччя 2026 року — вже 180 заяв (якщо темп збережеться, до кінця року їх може бути близько 360).
У поліції наголошують, що йдеться саме про подані заяви, а не про доведені в суді злочини. Однак експерти вважають, що реальна картина ще гірша.
“Вважається, що кількість заяв занижена. Частина жертв просто боїться звертатися до поліції, — пояснює соціолог, керівник Інституту суспільних справ доктор Яцек Кухарчик. — Токсична атмосфера навколо українців із заяв політиків та інтернету переноситься в реал. Ми маємо ефект дозволу. Дехто навіть вважає напади на українців приводом для гордості. І не забуваймо, що цю лють підсилюють російські тролі”.
Хвилеподібна ненависть та історичні рани
Згідно зі звітом Об’єднання українців у Польщі, антиукраїнська риторика завжди мала хвилеподібний характер. Автори звіту зазначають:
“Динаміка антиукраїнської мови ворожнечі… зумовлена насамперед перебігом політичних подій і тісно пов’язана з російською інформаційною війною проти Заходу”.
Попередній сплеск зафіксували у 2025 році під час президентської виборчої кампанії, коли політики, зокрема Гжегож Браун, масово знімали українські прапори з будівель, що підхопили і звичайні громадяни.
У 2026 році напругу підсилили політичні рішення: указ Володимира Зеленського про присвоєння одному з батальйонів назви “Героїв УПА” та реакція у відповідь президента Польщі Кароля Навроцького, який позбавив Зеленського ордена Білого Орла. Додалися й скандали щодо ненадання Україні винищувачів МіГ.
Згідно з липневим опитуванням IBRiS, 33,6% поляків визнали, що їхнє ставлення до українців погіршилося саме через питання УПА. При цьому понад половина респондентів (56%) звинувачують у цій кризі саме Зеленського.
Кримінолог професор Брунон Голист вважає, що зміна настроїв зумовлена не лише політикою.
“У перший період після початку війни переважали позитивні почуття, зараз агресія стає поширенішою. Оскільки українців у Польщі багато, починають бути помітними певні негативні аспекти їхньої присутності… Коли, наприклад, вони спричиняють аварію напідпитку, в якій хтось отримує травми чи гине, це впливає на сприйняття всієї спільноти. Погані вчинки завжди помітніші”.
