Історія України дуже багата на різного роду події: як позитивні, так і негативні. Війни, загарбання, національно-визвольна боротьба, репресії та еміграції – все це лише короткий опис того, що пережили наші предки, починаючи із часів Київської Русі. Ясна річ, що все це призводило до змішання крові різних народів та етносів, яке у результаті визначило геном українця.
Хто ж ми за своєю генетикою? Цю тему активно експлуатує Росія, яка постійно розповідає «байки» про «адін народ», мовляв, ми з ними кровні брати. Це стало важливою складовою інформаційної війни, яку Москва веде проти України. Проте фахівці, зокрема генетики, стверджують, що росіяни мають азійське походження у той час, коли наш генетичний код більше схожий із європейськими країнами. Але, все ж, ми маємо багато розбіжностей із народами, які заснували потужні європейські держави.
Так, наприклад, досі дуже багато світових держав відмовляються визнавати Голодомор геноцидом, спрямованим проти українського народу. Ба більше, навіть у нашій державі немає єдиної думки щодо цього, а політика країни щодо питання Голодомору змінюється із кожним новим президентом. На противагу відразу напрошується приклад Голокосту, який вбив мільйони євреїв. Проте вони згуртувались, чітко визначили політику Ізраїлю щодо цього питання і «дотиснули» свою позицію. У результаті весь світ знає про цю трагедію, день пам’яті про яку відзначається щороку 27 січня.
То що «не так» із нами? Хіба геноцид українців чимось відрізняється за масштабами трагедії? Ні. То чому ми, українці, ніяк не можемо бути єдиними навіть у питаннях нашої історії? Невже нам заважає страх, комплекс меншовартості, закладені на генетичному рівні? Невже це так званий синдром раба? Ці роздуми є небезпідставними, оскільки українці, фактично, не довели до логічного завершення жодну боротьбу за свою незалежність. Додайте до цього репресійну машину СРСР, яка постійно вбивала і нищила найактивніших українців і отримаєте таку собі «селекцію», яка залишала лише «потрібну» для імперії генетику.
То хто такий українець за своєю генетикою, чому ми не можемо згуртуватись всією державою, як це зробити і якими будуть наслідки, якщо цього не станеться? Про це журналісту ІА «ПІКА» розповіли професор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, публіцист і філософ Сергій Грабовський та доктор біологічних наук, професор, доцент кафедри генетики та цитології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Ольга Утевська.
Хто такий українець за своєю генетикою?
Степан Гавриш:
З точки зору історії, українець за своєю генетикою, безперечно, європеєць із родини низин Вісли. У нас набагато більше генетичних збережень європейців, аніж тих домішок, які формувались у буферних народів, до яких може бути віднесений український. Власне, еміграції народів з Ірану не носили масового характеру. Українці ж, завдяки тому, що ми досить тривалий час зберігали свій культурний, генетичний та історичний фон, зберегли свою ідентичність.
Ще одна дуже цікава обставина полягає у тому, що нормандська історія пов’язана із тим, що у свій час українці, які не могли впоратись із внутрішніми міжусобицями та родовими конфліктами, вдались до допомоги норманів Рюриковичів, запросивши їх до Києва. Таким чином наші предки забезпечили собі створення сильного генетичного стану. Можливо, це й смішно, але нормани, які використовували Дніпро для руху вбік Константинополя, залишили велику генетичну спадщину. Вони брали українок на свої дракари і повертали вже з маленькими дітьми. Українці, проживаючи на рубежі Європи, мали більше генетичних сполучень з європейськими народам, ніж з Азією. Свідченням цього є те, що київські князі одружували своїх дітей саме у європейських дворах.
Сергій Грабовський:
Різниця із московитами є дуже істотною
Якщо оперувати даними, які мені відомі, то всі подібні дослідження доволі суперечливі. Та й питання, що таке Європа, є дуже абстрактним. Так би мовити, європейське Середземномор’я і північ відчутно різні у плані генетики. Я вже не кажу про інші території. Тому генетика по Європі доволі різна. Але очевидно, що в Україні переважають індо-європейські гени, у тому числі історично відомо, що до слов’янських та фракійських додалась ще й тюркська генетика. Українське козацтво за всіма своїми рисами крім мови – це тюркські коріння. Тюркське вбрання, культура, зброя і навіть спосіб ведення війни. Та й значна частина термінології, як, наприклад, слово «кіш» та «кошовий», – це теж тюркська мова. Проте різниця із московитами є дуже істотною. Там, як мінімум, на державному та ментальному рівні проглядається Золота Орда, деспотична держава. Вони перейняли і в них вкоренився східний деспотизм. А в українській культурі та нації є зовсім інший компонент тюркського впливу. У нас це прагнення до волі та вміння жити вільними людьми. Це те, що не вписалось в Золоту Орду і не випадково сталось так, що як тільки кримський Ханат від’єднався, то відразу почав війни із Ордою. Це зовсім інший принцип суспільної організації.
Тому, якщо коротко, то Україна – це європейська основа, яка поєдналась із «вільним» компонентом тюркської культури. Не з деспотичним, як Московія, а з «вільним».
Ольга Утевська:
Я б сказала, що наш генофонд повністю відповідає нашому географічному положенню. Ясна річ, що у нас є риси ближніх сусідів. Ми найбільше схожі на білорусів. Ми також близькі до поляків, словенців та хорватів. Зрозуміло, що ми далекі від народів Кавказу, незважаючи на ту ж географічну близькість, у них свій генофонд, який формувався іншим чином. Все-таки ми маємо більше від слов’янських популяцій.
А що стосується норманів, то одна династія не робить значного внеску в генофонд нації, бо це лише один рід. Так, князі багато що змінили у культурному, мовному та у плані звичаїв, але не в генетичному.
Ми пережили кілька геноцидів, найбільшим із яких є Голодомор. Як це позначилось на нації?
Ольга Утевська:
Звісно, це колосальний негативний вплив на націю в цілому, але не фатальний. Геноциди завжди призводять до того, що виживають певні характерні генотипи. Це можуть бути дуже обережні люди та завбачливі. Це якщо говорити про характер. З іншого боку, це люди, які є стійкими до різного роду стресів. Наприклад, якщо брати Голодомор, то вижили люди, які можуть краще переносити голод або обходитись малою кількістю їжі. Це люди, які вміють акумулювати більше енергії при меншому споживанню їжі.
У цьому відношенні дуже показова історія, яка трапилась із євреями ашкеназі. Починаючи із Середніх віків вони постійно переслідувались у Європі та пережили не один геноцид. Фактично, це вилилось у те, що дослідження кінця ХХ століття показало, що їхній індекс IQ приблизно на 15 балів вищий, ніж у середньому в популяції. Тобто, переслідування, геноцид і заборона мати власні землі призвели до того, що у результаті вижили найрозумніші.
Що стосується України, то тут складно сказати, як Голодомор вплинув на нас. Ми ж не проводили досліджень. Можна спекулювати і казати, що це знищило найсміливіших, але це може бути не зовсім так. Генофонд дуже пластичний, тому я вважаю, що фатальних змін не відбулось.
Євреї домоглись того, що Голокост став трагедією міжнародного рівня. Чому ми не можемо домогтись такого ж визнання Голодомору геноцидом? Що нам заважає?
Степан Гавриш:
Українці жодного разу не змогли знайти у собі відповідальності, аби об’єднатись
В українцях живе генетична історія нашої природи. Якщо на неї поглянути від розквіту Київської Русі та аж до занепаду держави Данила Галицького, то ми звернемо увагу, що українці жодного разу не змогли знайти у собі відповідальності, аби об’єднатись. Саме оця природа українців призвела до того, що Богдан Хмельницький із легкістю віддав Україну під руку московського царя. У цю ж добу Іван Виговський домовився із польським королем про утворення європейської конфедерації із величезними правами для України та українців. Це племінна чвара лівобережної та правобережної старшини.
Те саме сталось коли Україна під час Жовтневого перевороту у Росії, не використала цей шанс, щоб створити власну державу. Тоді Москва переживала занепад і більшовики бились за владу. Хоч кроки були зроблені, щоб проголосити незалежність, ми уклали союз із Антантою, але вони ні до чого не призвели, оскільки ніхто не зумів піднятись вище над тією «різношерстною» племінною історією розбрату.
Доволі прикрий приклад – це історія сьогоднішньої незалежності. Нам вже 30 років, а ми так і не зрозуміли, що головною національною ідеєю є держава Україна. Головний ключ до успіху українців – це сильна окрема Українська держава. Державність дала б нам можливість існувати як окремий народ. Ми один із найстаріших етносів Європи, який завжди був у історії континенту.
Рим відмовився іти у бік України, завершивши свій шлях у Румунії
А ще є проблема Риму. Там, де він у свій час брав під протекцію цілі народи та сприяв створенню потужних інституцій, утворились і цінності життя народу для усіх без виключень. Народи, які Рим нібито колонізував, в реальності приєднались до європейської цивілізації. Проте Рим відмовився іти у бік України, завершивши свій шлях у Румунії. Я вважаю, що це важливий момент, якщо говорити про те, чому ми не маємо опори на правову державу. Саме це і пояснює, чому в нас не працює право, чому в Україні правлять олігархи і чому панує така неймовірна корупція. От мий обираємо таких правителів, які іноді є просто нікчемними людьми, котрі не готові зрозуміти цінності державності та народу в цілому.
Сергій Грабовський:
Тут слід почати із того, що про Голодомор як класичний приклад геноциду першим заговорив Рафаель Лемкін, який взагалі є автором терміну «геноцид». Він першим кваліфікував геноцид європейського єврейства, геноцид вірменів у Османській імперії та геноцид українців у СРСР.
Чому ми цього не використали повною мірою? Не знаю. По-перше, якби не організувався Ізраїль як незалежна держава, то вони б не змогли це зробити і так розповісти про Голокост, бо дуже довго демократичний Захід не хотів цього визнавати. Не треба далеко ходити – навіть митрополит Андрей Шептицький передав дані про геноцид євреїв на українських теренах у 1942 році до Папи Римського. Тоді папський уряд відмовився передавати ті дані американцям. До речі, Шептицький наводив дані і про те, як нищать українців, на що у Римі відповіли, мовляв, «вічно ці українці щось перебільшують і їм не можна довіряти». От така от «броня» була, причому це стосується не лише Папи. Але Ізраїль як держава це підтримував і таки пробив її. А нам ще треба дорости, аби на повний голос говорити про Голодомор і робити це не емоційно, а аргументовано.
Якими будуть наслідки, якщо українці не змінять свого світосприйняття?
Степан Гавриш:
Українська держава і народ існує як незалежний факт історії лише завдяки тому, що існує певний консенсус між Заходом і країною, яка б дуже хотіла виглядати європейською, тобто Росією. І цей консенсус – це не компроміс і він може бути розірваний у будь-який час. Скоріше за все, сьогодні Захід є єдиним гарантом генетичного існування України, як би дивно це не звучало. Це єдиний успішний гарант, який може забезпечити відродження української державності або створення нової. Мова йде про надзвичайно складне завдання, яке стоїть зараз перед українцями. Воно настільки складне, що його майже неможливо обговорювати, оскільки спроба підняти цю тему не мала жодного успіху. Це завдання полягає у перезаснуванні української держави. Хочемо ми чи ні, але нам необхідно знайти правителів, еліту чи поводирів, які здатні поставити це питання на порядок денний.
Мої слова мають дві причини. Перша – наша держава заснована націонал-комуністами і дисидентами, які у своїх політичних програмах ніколи не вимагали існування незалежної України. Вони були борцями проти Радянського Союзу і такими вмерли. А націонал-комуністи хотіли просто незалежної комуністичної платформи, на якій ми могли б існувати, тривалий час експлуатуючи певну перехідну мораль. Навіть досі ця мораль залишається такою в нашій країні і розколює її на дрібні осколки.
Використовуючи дуже слабку українську владу, ми завдяки виборам можемо привести внутрішніх норманів до управління державою. Це мають бути вікінги, здатні відстояти наші національні інтереси
Друга проблема пов’язана із тим, що Україна втратила значну частину не просто територій, а суверенітету. Якби цього не відбулось, це б зробило нас іншою державою. Наприклад, морською державою, або державою, яка могла стати потужним світовим суб’єктом. Так сталось не тому, що раптом у Путіна з’явилась думка завоювати Україну. Як пишуть наші псевдоісторики, він навіть готувався до цієї війни, але це не так. Все відбулось тому, що українці не змогли висунути своїх лідерів, які були б здатними поєднати їхні революційні пасіонарні погляди і вимоги українців щодо державної політики, які висувались на віче. Люди, які прийшли до влади, є підлими та підступними переговірниками із Януковичем та Росією. Ми до сьогодні не знаємо, чому так сталось, що Україна легко віддала свої території і легко відступила на Донбасі, не захистивши кордон. І от саме ці люди зараз намагаються знову прийти до влади. Поки ми не припинимо їхню генетичну еволюцію в українській політиці, нічого не відбудеться. Тому нас очікує боротьба. В Україні вже вимерли сильні політичні сили. Сьогодні вони можуть стати більш радикальними, це може викликати ще не одне потрясіння. Але з іншого боку у нас є унікальне право. Використовуючи дуже слабку українську владу, ми завдяки виборам можемо привести внутрішніх норманів до управління державою. Це мають бути вікінги, здатні відстояти наші національні інтереси, виходячи із викликів часу і опори на наших західних союзників, могутніх і незламних.
Сергій Грабовський:
Та ситуація вже істотно змінилась. За ці 30 років зміни є і вони серйозні. Хоча, власне кажучи, було б набагато краще, якби наші президенти послідовно вели таку політику і відстоювали наші позиції, але це утопія. Ми ж знаємо, як все відкотилось назад за Януковича. Тоді Інститут національної пам’яті очолила людина, яка заперечувала Голодомор як геноцид.
То яким чином українці можуть еволюціонувати і позбавитись своїх страхів?
Степан Гавриш:
Нам треба гуртувати українців усього світу і діяти за принципом євреїв
На жаль, ніхто цього не знає. Ні «Pfizer», ні «Moderna» не дадуть нам такої вакцини, яка зможе нас змінити. Все залежить від того, чи залишиться в Україні покоління, яке народилось і живе при незалежності. Всі ті мільйони українців, які покинули свою державу і ніколи більше сюди не повернуться, – це величезна втрата ключових активів. Нам треба гуртувати українців усього світу і діяти за принципом євреїв. Їх багато, а Ізраїль однин. Українців багато, Україна одна. Якщо ми це зрозуміємо, то нам не треба буде відроджувати пустелю, а просто перетворити нашу історію, яка занепадає, в успішний проект. Чи важко це зробити? Надзвичайно. Чи можливо? У нас є для цього не просто можливості, а «золотий» час. Ми можемо спертись на підтримку Заходу, переконати його у чистоті власних намірів, отримати довіру і подолати кризу українства, українців та нашої державності. Це ключ до розуміння того, що у нас є. У нас не проблема у тарифах чи ціні на газ. Це навіть не проблема війни. Ми маємо подолати кризу української державності. Треба зрозуміти її історію та витоки, щоб уникнути її продовження.
Сергій Грабовський:
По-перше, в Україні є великі групи населення, які мають відчутно різний менталітет. Приблизно 25% українського населення твердо стоять на «нормальній» позиції, назвімо це так. Образно кажучи, це ідеї національно-демократичні. Це різновид демократичного націоналізму, як ізраїльський демократичний сіонізм. Це поєднання національних інтересів та демократії. На відміну від ліберальних дурників, які кажуть, що це неможливо, мій оксфордський словник заперечує таку думку і там написано, що це один із видів націоналізму, який є в усьому світі.
Далі соціологія показує, що вже більшість українського населення погоджуються із тим, що, наприклад, Голодомор був геноцидом з усіма його визначеннями. Десь 10-20% населення нашої країни в усьому орієнтуються на Москву та так звані «ЛДНР». Єдине, що ми можемо зробити, це нейтралізувати цю публіку різними методами. Але це вже окрема тема.
