Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки – української поетеси, драматурга і громадської діячки, класика української літератури.
Леся Українка — одна з найвизначніших постатей в історії української літератури. По собі вона залишила великий літературний доробок – вражаючі поеми, прозові твори, вірші, публіцистичні статті, переклади світової класики.
Народилася Лариса Косач, саме таким є справжнє ім’я Лесі Українки, 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Батько її – Петро Косач, був службовцем, мати – Ольга Драгоманова-Косач – письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники й музиканти, влаштовувалися мистецькі вечори й домашні концерти. Великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч.
Свій перший вірш – “Надія” – Леся написала дев’ятирічною дівчинкою. Сталося це під враженням від арешту й заслання до Сибіру рідної тітки, Олени Косач, яка належала до київського гуртка “бунтарів”. А вже у тринадцять років Ларису Косач почали друкувати. У 1884 році у Львові в журналі “Зоря” опублікували два вірші (“Конвалія” і “Сафо”), під якими вперше з’явилось ім’я – Леся Українка. На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій поетеси – “На крилах пісень”.
Ще в дитячі роки Леся захворіла на туберкульоз, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також Михайлу Драгоманову, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала 11 мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію.
Побувавши 1891-го року на Галичині, а згодом і на Буковині, Леся познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською.
За свої погляди і творчість поетеса перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.
Все життя Леся Українка була вимушена лікуватися, проходити через болючі медичні процедури, а окрім цього шукати для життя місця, що уповільнювали б розвиток хвороби.
Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Разом із чоловіком Климентом Квіткою вона працювала над зібранням фольклору та власними драмами.
Але хвороба прогресувала. На початку липня 1913 року Лесин стан різко погіршився. А 1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі Леся Українка померла. Її похорони відбулися через кілька днів у Києві на Байковому кладовищі.
Варто зазначити, що до 150-ї річниці з дня народження Лесі Українки зібрали українських зірок, щоб ті прочитали улюблені поезії з творчості великої української поетеси.
Першим вірш “Ти, дівчино, життям розбита, грай!” читає лідер гурту Антитіла Тарас Тополя.
Вірш “І все-таки до тебе думка лине…” читає співак Арсен Мірзоян.
Ожинове морозиво Леся Українка просила навіть тоді, коли через хворобу не могла їсти більше нічого. Улюблений десерт готувала їй сестра Ізидора чи мама – Олена Пчілка. Як у музеї Лесі Українки повторювали рецепт, і де можна скуштувати «Лесине морозиво» – у відео.
