Пішли за мамою на війну: як двоє братів з Волині стали на захист України (відео)

Двоє братів з Волині, Дмитро та Михайло Матвіюки, стали на захист України зі зброєю в руках. Вони служать у Нацгвардії в одному підрозділі зі своєю мамою Марією, яка працює у частині куховаркою, вже кілька років.

Обидва брати воюють від самого початку повномашстабного вторгнення РФ в Україну – і збираються робити це до перемоги. Про родину Матвіюків розповіли у сюжеті кореспонденти “Суспільне Луцьк”.

“Мама і два сини служать в одному підрозділі Нацгвардії. Марія Матвіюк куховарить. Дмитро та Михайло – боронять Україну зі зброєю в руках. Родина з Волині у строю з перших днів повномашстабного вторгнення – і у кожного з них свої завдання”, – кажуть журналісти.

Дмитру – 24 роки. Він розповідає, що в нього напередодні вторгнення вже був підписаний контракт резервіста. І 25 лютого він вже був у частині.

“Після першого вибуху одразу приходить усвідомлення. Я розумів, що буде війна. Вона й до цього була. Згадаймо 2014 рік, початок… Тут вже втікати, думати щось інше… Я знав, що піду. Якщо не по контракту, то я знав, що піду так, добровольцем”, – розповідає він.

Михайлові 20 років. Він служить на іншій позиції. Але каже, що підтримку брата відчуває завжди. Війна, зізнається Михайло, братів ще більше зблизила.

“Це батьківщина. Я тут живу. Її треба захистити, оборонити. Не хочеться деінде жити. Де народився – там і пригодився”, – каже молодий нацгвардієць

До війни, розповідають кореспонденти, обидва брати займалися кіокушинкай-карате. Заснували клуб, де навчали дітей цьому виду боротьби. Нині попередня фізична підготовка дуже знадобилася.

Їхня мама Марія – професійний кухар. Вона раніше працювала в освітньому закладі, а останні три роки  – працює в їдальні НГУ.

Марія зізнається: дуже переживає за синів. Однак не змогла їм заперечити, коли вони безапеляційно заявили, що мусять захищати свою країну.

Новини, аналітика, ексклюзив – у нашому Телеграм-каналі! Приєднуйтесь! https://t.me/informagenstvopica

Вдома у родини Матвіюк залишився лише батько. Телефонні розмови з ним, зізнаються хлопці, дають відчуття, наче вони хоча б ненадовго побували вдома.

І Дмитро, і Михайло кажуть, що і вони, і їхні побратими точно знають, за що воюють. І впевнені у перемозі України.

“Всі ми мотивовані, всі ми знаємо, за що ми тут стоїмо, що і кого ми боронимо. Що нам треба? Звичайно, озброєння. Чітке, масове. А так все у нас є: сила, дух”, – каже Дмитро.