Понад 92 тисячі військовослужбовців біля кордонів з Україною, важка військова техніка, підготовка до повномасштабного нападу та погрози: вже вкотре Росія «грає м’язами» та вдається до різного роду маніпуляцій навколо російсько-української війни. Крім того, ця ситуація залишається однією з найбільш обговорюваних міжнародних тем у західних ЗМІ.
Американська Washington Post, зокрема, наголошує, що Росія не тільки не поспішає дослухатися до закликів США та Європи щодо необхідності деескалації, але й, очевидно, насолоджується «занепокоєнням» з боку західних країн. На сторінках британської Financial Times лунають побоювання щодо повторення ситуації 2008 року, коли російські війська увійшли до Грузії, і щодо безпеки східних країн-членів НАТО у разі повномасштабного конфлікту. Додайте до цього непросту ситуацію на кордоні Польща-Білорусь поблизу нашої держави і отримаєте загальну картину того, що відбувається.
З одного боку, все це дійсно нагадує підготовку до повномасштабного військового наступу на Україну з боку РФ, адже є всі ознаки цього. Проте, за 7 років війни ми вже не раз бачили подібні погрози з боку Кремля, які так і не переросли у відкриту війну Росії проти України.
То для чого всі ці «маневри» Путіну, чи буде повномасштабна війна і до чого варто готуватись українцям? Про це журналісту ІА «ПІКА» розповів військовий експерт Українського Інституту майбутнього Іван Ступак.
- Для чого Путін знову «брязкає зброєю» поблизу кордонів з Україною?
Газ, Північний потік, мігранти на польському кордоні, можливість вторгнення в Україну – все це елементи тиску на Європу
Російська Федерація вже навіть обґрунтувала свої дії: там заявили, що вони досягли певної напруги в Європі і що їх це абсолютно задовольняє. Тобто, всім зрозуміло, що це далеко не фінальний етап і на нас ще чекають нові ходи Кремля, але оця напруга серед цілої європейської спільноти є проміжною ціллю для РФ, яку вона майже досягла. Газ, Північний потік, мігранти на польському кордоні, можливість вторгнення в Україну – все це елементи тиску на Європу. Тому ЄС зараз перебуває у величезній напрузі, постійно очікуючи чогось з боку Росії, яку це абсолютно влаштовує. Це повністю «чекістська» ментальність – тримати усіх «в тонусі», так працювали ЧК, КДБ тощо.
Звісно, що одним із ключових елементів тут виступає оця можливість повномасштабного вторгнення в Україну. Ми не можемо на 100% стверджувати, що такого не станеться, нам треба цього очікувати. Проте мені здається, що воно не буде таким, як про нього говорять.
- Якою є роль Білорусі в цій ситуації?
Білорусь – це допоміжна структура в усій цій історії. Лукашенко зараз абсолютно залежить від Російської Федерації, адже Білорусь розірвала всі стосунки із цивілізованим світом. Хоч Олександр Григорович досі «козириться», що нібито всі європейці їх бояться і ще досі не розрахувались із Білоруссю за «Велику Вітчизняну», але в нього немає варіантів, із ким співпрацювати. Фактично, для Білорусі залишилась лише Росія. Після усіх подій 2020-го року, коли Лукашенка майже скинули з посади, він розуміє, що опиратись на Європу чи мати із нею нормальні відносини він не може. Тут Росія й каже йому «ласкаво просимо!». Тому він не має інших варіантів, у зв’язку із чим працює у фарватері РФ.
- Чи запровадить Захід санкції проти Росії у разі війни?
Сполучені Штати Америки вже погрожують санкціями. Вони заявили, що якщо у 2024-му році Володимир Путін знову буде президентом, то вони цього не визнають. А якщо цього не визнають Штати, то автоматично до них приєднається Канада, Британія, Австралія і ще кілька держав Євросоюзу. Це, до речі, лише мінімум. Фактично, Путін стане нелегітимним. Це найбільша санкція, яку зараз дуже бояться в Кремлі.
Якщо таке дійсно трапиться, то Путіну ніхто не захоче потиснути руки. Для політиків такого рівня це дуже серйозний вирок. Ти з усіма зустрічаєшся, щось пробуєш вирішувати, а тебе просто не сприймають – це дуже великий удар як по власному еґо, так і по престижу держави. Крім того, це буде дуже чітким сигналом для місцевих еліт, що їхнього шефа не визнають у світовому суспільстві. Тобто, вони підпорядковуються людині, яку не визнають і не поважають інші. Це та ж вовча зграя: якщо вожак не користується повагою серед інших вожаків, то підлеглі просто можуть його скинути.
- Якщо активні військові дії все ж розпочнуться ближчим часом, як буде поводитись Захід?
Нам треба розраховувати лише на себе
Мені б дуже хотілось вірити, що наші потенційні та фактичні західні партнери прийдуть нас захищати, але треба мислити більш холодно і навіть цинічно. Скажімо так: Франція, Німеччина та інші держави – у всіх них є свої проблеми всередині країни. Для них Україна – це щось дуже далеке. Я не думаю, що їхні політики погодяться відправити до нас 100, 200 чи 1000 своїх воїнів, оскільки це може сколихнути їхні держави зсередини. А це, у свою чергу, обернеться нищівним ударом по їхніх рейтингах. Скажімо, для чого їм отримувати «похоронки» з України? Для чого має помирати їхній умовний Жан? За Україну, яка навіть не є в НАТО чи ЄС? Тому мені здається, що нам треба розраховувати лише на себе.
По-друге, як ми вже чули, Великобританія заявила, що може відправити до нас своїх військовослужбовців. Ми ж розуміємо, що ще буде військове спорядження, яке точно є високотехнологічним, що важливо. Крім того, на моє переконання, ми можемо розраховувати на неофіційну підтримку з боку певних цивілізованих країн. Себто, офіційно вони будуть «прикро вражені» та «глибоко стурбовані», але фактично, через деяких осіб, будуть передавати нам обладнання. Не знаю, як щодо летальної зброї, але на якісь радіолокаційні засоби, прилади нічного бачення і таке інше ми можемо розраховувати. А ще буде співпраця з іноземними розвідками та інший великий шмат роботи. Але я підкреслю: на це не варто дуже сподіватись і надіятись треба лише на себе.
- Для чого все це Кремлю і якою буде його тактика з огляду на геополітику?
Я особисто не бачу сенсу в їхніх діях. У них все було добре до 2014-го року, коли барель нафти коштував 100-120 доларів, російська казна наповнювалась, росіяни витрачали кошти і так далі. Тепер цього всього немає, є санкції, а росіянину зараз дуже складно поїхати в якусь цивілізовану країну. Тому особливої логіки я не бачу, але в Кремля є принципи та амбіції, які повертають його до риторики СРСР про те, що ми «одна країна» і все це треба повертати будь-якою ціною. Їм байдуже, що ми не хочемо повертатись, вони це намагаються зробити силою, бо їм так хочеться. Тобто, це вже індивідуальні амбіції.
А щодо тактики, то мені здається, що Москва буде гратися з новими технологіями. Зараз Росія разом з Білоруссю «намацала» новий варіант гібридної війни із цими мігрантами. Фактично, вони поставили «рачки» всю цивілізовану Європу за кілька днів, коли 2000 емігрантів на кордоні з Польщею всіх тримають в напрузі. Росії це сподобалось і вона тепер може вдаватись до такої тактики з Україною чи проти країн Балтики, які вже вирішили будувати паркан на кордоні, аби не допустити цього в майбутньому.
Тобто, Росія просто буде вигадувати нові варіанти гібридної війни.
- Яка ймовірність широкомасштабної війни?
Росія нічого не доб’ється, бо це не принесе такого «вау-ефекту», як це вийшло із Кримом
Давайте розглянемо найгірший із варіантів – повномасштабне вторгнення Росії на територію України по всьому фронту умовно аж до Дніпра. По-перше, я погоджусь, що військових у них вистачить для такої операції. Оцих своїх «бурятів» вони можуть посадити на 2000-3000 танків, прорвати оборону і дійти до Дніпра. Але на що їм тут спиратись? Я працював у Службі безпеки України і чудово розумію, що просто захопити територію – мало. Необхідно створити якусь цивільну адміністрацію або будь-який маріонетковий режим. В Україні ця історія вже раз відбулась із Кримом та Донбасом і тепер Росія не може на таке розраховувати. Нема ефекту несподівнки.
По-друге, із гарантією можу запевняти, що тоді буде партизанська війна по всій території України. У нас є багато ветеранів АТО і просто небайдужих людей, тому будуть кидати гранати «із кожного вікна». Солдат-одинак із Російської Федерації – це покійник за таких умов.
По-третє, Росія таким нічого не доб’ється, бо це не принесе такого «вау-ефекту», як це вийшло із Кримом, коли всі росіяни буди на піднесенні та возвеличували свого президента, який він «полководець» і «молодець». Цього не буде. Натомість будуть ті ж «похоронки», сльози, матері та нерозуміння, для чого було захоплювати всі ці території. Немає обґрунтування навіть для росіян.
Тому я дуже сподіваюсь, що такої війни не буде. Логічних причин для неї просто не існує, хоча повністю відкидати такий варіант, звісно, не можна.
Роман Гурський, ІА «ПІКА»
